Про Готів

Го́ти (Gutþiuda; лат. Gothi, Got(h)ones, грец. Γότθοι) — у II—XV століттях група європейських східногерманських народів. Походили зі Скандинавії. Носії готської мови. Первісно — язичники, з ІV ст. — християни (аріани, католики, православні). Мали власну писемність, розроблену готським єпископом Ульфілою. На початку нашої ери мігрували з Південної Балтики до України, в межиріччя Дунаю і Дніпра. Створили на українських землях перше готське королівство Оюм. Поділялися на 2 великих угруповання — «західних готів» (вестготи) і «східних готів» (остготи). Брали участь у Першому Нікейському Соборі. Після гунської навали зі сходу частина готів мігрувала до Римської імперії — на Балкани та Апеннінського півострова.

У Південній Європі вони заснували готські держави — королівство остготів в Італії (493) та королівство вестготів в Римській Іспанії (418). Перше було знищене ромеями (553), друге — арабами (721). До XV століття в Криму існувало готське князівство Теодоро, ліквідоване турками. У Східній та Південній Європі готські спільноти залишалися протягом середньовіччя і нового часу. Готи зіграли важливу роль у державотворенні східних і південноєвропейських країн; розчинилися у складі місцевих народів — українців, румунів, італійців, французів, іспанців, португальців. Основне джерело з історії готів — «Гетика» (551). Від імені готів походить готичний стиль європейського образотворчого мистецтва (живопису, скульптури, архітектури, письма тощо).

Племінну назву готів зафіксовано в декількох варіантах. У готському календарі, що належить до 7 ст., але складений раніше, готи називали себе, gutþiuda — «народ Гутів». Звук [u] зустрічається в найменуваннях готів у рунічних написах 4 ст. на кільці з П’єтроси (Румунія), gutani, «готи». В античних пам’ятках племінна назва готів зустрічається як зі звуком [u], так і зі звуком [o].

Share on facebook
Share on linkedin
Share on pinterest
Share on skype
Share on telegram
Share on whatsapp
Share on email

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.